Історія Лобачівського НВО

До революції 1917 року освіта в селі Лобачів була на низькому рівні. Лише в пореформені роки, у 80 – х роках ХІХ століття, в селі була відкрита церковно – парафіяльна школа. Коштами селян було збудоване невелике приміщення на дві кімнати. В одній кімнаті жив учитель, в іншій знаходилась класна кімната. Приміщення було дерев‘яне, під солом‘яною стріхою. Ніяких коштів на утримання цієї школи царський уряд не виділяв, селяни, які бажали вчити своїх дітей, найняли в селі Пархомівці якогось Клочана, який мав освіту за двокласне училище. Клочан провчителював у Лобачеві аж до 1914 року. Зарплати вчитель не одержував, жив він на утриманні сільської громади, наче пастух. Селяни, які вчили своїх дітей, по черзі годували його, носили на свята подарунки, давали гроші на різні потреби.

Діти в такій школі навчалися три роки, одержували лише початкові знання грамоти, навчалися читати і писати, виконувати найпростіші арифметичні дії. Навчання проводилось російською та церковнослов‘янською мовами. Та й у такій школі вчилися далеко не всі діти. Із 700 селянських дворів перед революцією в школу посилали дітей 40-50 сімей. Звичайно, кількість дітей у школі не перевищувала 45-50 учнів, переважно хлопчиків. Дівчаток в школу не посилали. Селяни говорили: «Дівчині наука не потрібна, її справа - горшки, кужіль і колиска».

/Files/images/S8303541.JPG Далеко не всі учні, які поступали в школу, закінчували її. Після закінчення школи треба було здавати екзамени в сусідньому селі Галайках. Екзамени приймали священики. Небагатьом учням вдавалося скласти іспити і одержати документ про освіту.

В 1922 р. в селі відкрилася трудова школа з чотирирічним навчанням. За рішенням комнезаму в 1924 р. під приміщення школи забрали будинок місцевого священика.

В 1927-28 рр. цей будинок було вдвічі розширено. В 1929 році сільська рада під приміщення школи передала ще один будинок.

В 1927 році в селі почала працювати семирічна школа, яка провела свій перший випуск семикласників у 1931 році, в школі працювали кваліфіковані вчителі Цимбалюк Настя Федорівна і Сліпенчук Тимофій Захарович.

З 1931 по 1941 рік Лобачівська семирічна школа випустила 427 випускників – семикласників, з кожним роком зростала кількість учнів у школі, зростали і витрати на освіту. В 1940 році в школі працювало 20 вчителів, навчалось понад 400 учнів. Школа мала добре укомплектовану бібліотеку, фізичний кабінет, багато обладнання.

В липні 1941 року село Лобачів окупували фашистські загарбники, які завдали великої шкоди освіті. Школу закрили, розграбували шкільне майно, незабаром в головному шкільному приміщенні поселився німецький комендант. В іншому шкільному будинку знайшли притулок поліцаї, третє приміщення було перетворене на церкву.

Вчителі, які залишились в селі зазнавали принижень та знущань. В 1943 р. поліція заарештувала вчителя Колійчука Григорія Арсеновича, який зазнав катувань з боку фашистів. Лише випадково його вдалося вирвати з рук фашистів.

В грудні 1943 року фашисти вчинили жахливий злочин: спалили село Нове Життя і по звірячому розправилися з мирними жителями, загинуло 156 чоловік, в тому числі багато дітей шкільного віку.

1 січня 1944 року село Лобачів було визволено від окупантів. Зразу ж після визволення в селі знову почала працювати школа. Школу очолила Цимбалюк Настя Федорівна. Населення села з радістю взялося за ремонт і відбудову шкільних приміщень. Приносили шкільне майно, яке вдалося врятувати від окупантів. В дуже важких умовах довелося працювати в перші повоєнні роки. Не було будівельних матеріалів для ремонту, не вистачало палива, не було ні підручників, ні зошитів. Бувало таке, що на весь клас був один підручник. А писати доводилось в саморобних зошитах, зроблених з паперових мішків.

Однак вже в 1946-1947 рр. всі приміщення були приведені в належний стан. Учні одержали підручники і зошити. А школа повністю була забезпечена педагогічними кадрами.

В 1954-56 роках Лобачівська семирічна школа була реорганізована в середню загальноосвітню школу. В 1956 р. 8 клас, який вперше відкрився в школі, поповнився випускниками Лобачівської, Зрайківської, Матвіїської, Галайківської та Черепинської семирічних шкіл.В ці роки в школі навчався Антон Флоріанович Михайлевський-майбутній поет,журналіст ,автор поетичних збірок та прозових творів.

Перший випуск 10 класу школа відсвяткувала 1958 р. Цього року було випущено 35 учнів. Працювало 25 учителів.

Директором Лобачівської школи в 1957 р. призначили Повшедного Івана Федосійовича. За час його керівництва в школі відбулося багато змін. Було добудовано ще один корпус, оснащено майстерню станками та інструментами.

В кінці 60-х років держава виділила кошти на будівництво нової школи. Це були роки, коли поряд з навчанням дітей потрібно було займатися ліквідацією неписьменності серед дорослого населення.До 1934 р. це завдання, в основному, було виконано.В селі було здійснено загальнообов‘язкове навчання. Молодь мала змогу одержати семирічну освіту.

Вже у вересні 1971 року відбулось відкриття нової школи і учні почали навчатися в світлих просторих класах.

В 1984 році директором школи призначили Гуріна Анатолія Володимировича. Молодий педагогічний колектив став працювати за новими методиками вчителів – новаторів, вперше в школі відкрились групи продовженого дня, вперше школа прийняла клас шестирічок.

В 1987 році директором став Гаврищук Василь Олексійович. За час його керівництва школа поповнилась новими меблями, встановлено лінгафонний кабінет.

За період від 1971 року Лобачівська школа випустила 712 учнів, з них 42 медалістів.

В 2001 році Лобачівську загальноосвітню школу було реорганізовано в навчально – виховне об‘єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад». В 2001-2002 навчальному році школа прийняла перший клас шести річок, які будуть навчатись за новими навчальними програмами.

В 2004 році в школі було обладнано новий комп‘ютерний кабінет, з новими потужними машинами. Поступово здійснюється перехід на новий зміст і структуру навчання .

Кiлькiсть переглядiв: 481

Коментарi